Гідрологічна станція Київ

  У 1912 році гідрометричний відділ було організовано при Департаменті водних шляхів Міністерства шляхів сполучення. А в 1913 році гідрометричний відділ було організовано у складі Землевпорядного відділу Головного управління землеробства та землеустрою. На той час гідрологічна станція мала різне підпорядкування: Департамент шляхів сполучення, Гідрометричний відділ, Гідрометричний округ, але головним керівним органом була технічна секція. Наприкінці тридцятих років для забезпечення проведення гідрологічних досліджень на місцях на базі першокласних гідрологічних станцій у Києві, Алма-Аті та Хабаровську були створені гідрологічні обсерваторії.
Після війни Київська гідрологічна станція була відновлена у старій будівлі Українського гідрометеорологічного центру УРСР по вул. Володимирській, 21, що займала кут Геофізичної обсерваторії. У 1953 році співробітників станції перевели на вулицю Золотоворітську, в будівлю Гідрометеорологічної служби УРСР, у підвальне приміщення біля архіву.
  27 грудня 1949 року було отримано дозвіл № 3060 від Київського міськвиконкому на відведення земельної ділянки під будівництво на Гідропарковому острові. Архітектор В. Барзилевич розробив цікавий проект триповерхової адміністративної будівлі. Загальна площа забудови мала становити 650 м2, але остаточне відведення земельної ділянки було затверджено 9 липня 1957 року рішенням Київської міської ради від 9 липня 1957 року № 1129. Того ж року розпочалося будівництво, яке тривало до 1959 року, коли головна будівля була практично завершена, за винятком системи опалення та деяких дрібних ремонтних робіт. Трохи пізніше будівля була введена в експлуатацію і доведена до завершення завдяки наполегливим зусиллям начальника станції І.І. Окунєва.
У повоєнні роки станцією керували С.Д. Нігрей, Г.І. Свириденко, І.І. Окунєв та М.Д. Димський.
Тривалий час, з 1967 по 1984 рік, станцію очолював відомий гідролог і глибоко порядна людина - Арсеній Каленикович Мельник, який розпочав свою трудову діяльність на Київській ГС у 1946 році і закінчив у 1996 році.
Станція стала базовою в Україні з гідрологічних досліджень, впровадження наукових розробок та кузнею професійних кадрів.
Багато студентів з різних країн і народів проходили практику на цій станції, де значно розширили свої знання і навички.
Для багатьох вона стала стартовим майданчиком для майбутньої кар'єри. Особливо слід відзначити М. Гладкова, Л. Дорошенка, В. Кожем'якіна, В. Леоненка, В. Липинського, Н. Сакевич, Н. Стеценко, О. Скоропад, Є. Шуліпенка та багатьох інших, які зробили великий внесок у розвиток станції і продовжують підтримувати з нею зв'язок.
    У березні 1984 року станцію очолив Олег Серебряков, а в 1985 році станція була визнана кращою в гідрометеорологічній службі СРСР і нагороджена перехідним почесним вимпелом.
У 1986-1991 роках Київську станцію очолювали А. Ахрамеєв, А. Грабчак та О. Мірошниченко. У перші дні після аварії на ЧАЕС багато співробітників брали участь у ліквідації її наслідків. Частина експедиції НВО "Тайфун" з Обнінська була тимчасово розміщена в приміщенні Київської ГС.
У серпні 1991 року на посаду начальника повернувся О.В. Серебряков.
У 2018-2022 роках станцію очолював Станіслав Леонідович Кіптенко. З червня 2022 року і по теперішній час керує Ігор Борисович Гірій.
Наразі на станції працює 49 співробітників, у тому числі 29 спостерігачів. Станція складається з 2 секторів - річкового та озерного.
 Основними завданнями станції є організаційно-методичне керівництво прилеглою мережею, вивчення гідрометеорологічного режиму водних об'єктів басейну Верхнього та Середнього Дніпра; обробка та систематичний аналіз результатів спостережень; підготовка матеріалів ЗВР та водних балансів; відбір проб поверхневих вод за гідрохімічними та гідробіологічними показниками; систематичний моніторинг забруднення атмосферного повітря.

  За останні 110 років станція прожила разом з країною. Громадянська війна - троє співробітників пішли на фронт, 10 осіб - на Велику Вітчизняну війну, двоє начальників Камарницький С.К. та Марчинський І.Ф. постраждали в репресіях 30-х років, під час Голодомору рятували в селах гідрометеорологічних спостерігачів.
  Вони будували розвинутий соціалізм і боролися проти космополітизму. 3 працівники станції служили і працювали в Афганістані, 7 працівників брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 4 людини проводили дослідження в Антарктиді, а 3 працівники зараз захищають Україну від російського загарбника.
 Колектив станції працює стабільно і укомплектований кваліфікованими фахівцями. Деякі співробітники станції працюють тут десятки років: В.А. Ахрамеєв, Г.В. Недогібченко, О.Д. Приходько, І.С. Серебрякова та Д.О. Серебряков). Деякі гідрологічні пости очолюють сімейні династії з більш ніж 50-річним досвідом роботи: Гідрологічний пост (ГП) Мостище на р. Ірпінь - родина Юрченків; ГП Українка на р. Ірша - родина Мацкевичів; ГП Піщане на р. Супій - родина Шупанів; ГП Здорівка на р. Стугна - родина Бортницьких,