Питання радіаційного стану довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння відчувається і досі, спричиняючи масу стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації до природоохоронних організацій та державних установ. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Згадаємо гучні події останніх десятирічь – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області рф у 2019 – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище, а також найактуальнішу на сьогодні загрозу радіаційній безпеці – окупацію Запорізької АЕС та ризики для її системи охолодження внаслідок спустошення Каховського водосховища.
Незважаючи на значимість теми, далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання.
Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що щільно охоплює усю територію країни.
Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.
Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря.
Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання дослідження стану радіоактивного забруднення території України. Фахівці служби брали активну участь в оцінюванні масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація слугувала підґрунтям для розроблення програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.
Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного фонового моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. До нових викликів, пов’язаних із воєнним часом, належить забезпечення готовності гідрометеорологічної служби до реагування на радіаційні/ядерні аварії та підсилення можливостей щодо раннього виявлення радіоактивних речовин у довкіллі.
Важливим завданням радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення.
З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу
Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища
ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2025 РОКУ
Середня місячна температура серпня була близькою до норми, на півночі України подекуди на 1,2 – 1,3º нижчою за норму.
Опадів на більшій частині території країни було недостатньо: переважно 20 – 78 % норми, у більшості районів Одеської, місцями Волинській та Чернівецькій областях 2 – 19 % норми, і лише місцями у Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Миколаївській областях випало 1,3 – 1,6 норми опадів.
Радіаційний стан приземної атмосфери у серпні визначався погодними умовами. Недостатня кількість опадів на тлі високого температурного фону створювала сприятливі умови для розвитку процесів вітрового підіймання пилу. Концентрація радіонуклідів природного та техногенного походження була близькою або дещо вищою за показники попереднього місяця.
Сумарна бета-активність приземної атмосфери, яка визначається переважно природними радіонуклідами – ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду, знаходилась у межах 38 – 116 мкБк/м3, в середньому по країні 81 мкБк/м3 (у липні 64 мкБк/м3). Випадків екстремально високих рівнів сумарної бета-активності атмосферних аерозолів (37 мБк/м3) не зафіксовано, максимальні разові концентрації (за період експозиції фільтра) складали 63 – 218 мкБк/м3.
Концентрація техногенного цезію-137 у приземному шарі повітря на пунктах спостереження за межами зоні відчуження коливалася у діапазоні 0,3 – 1,2 мкБк/м3 за середнього значення 0,78 мкБк/м3 (у липні 0,85 мкБк/м3).
На пункті контролю Чорнобиль, за даними спостережень ДСП «Екоцентр» Державного агентства України з управління зоною відчуження, концентрації цезію-137 знаходились у межах 4,5 – 12 мкБк/м3.
Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах від 1,8 мБк/м3 до 4,8 мБк/м3.
Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених Державними гігієнічними нормативами НРБУ-97 (0,8 Бк/м3 для цезію-137) протягом серпня 2025 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2025 РОКУ
Показники радіоактивного забруднення атмосферних випадань на території України у серпні залишались близькими до рівня попереднього місяця. Середня за місяць інтенсивність бета-активних випадань на пунктах спостережень радіометричної мережі знаходились у діапазоні 1,5 – 1,9 Бк/м2 за добу, середня по території країни щільність бета-активних випадань становила 1,7 Бк/м2 за добу. Випадків перевищень встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадань (110 Бк/м2 за добу) не зафіксовано; найбільшій вміст бета-випромінювальних радіонуклідів у випаданнях (5,8 Бк/м2 за період експозиції) спостерігався у пробі, відібраній 29 – 30 серпня на пункті контролю Житомир.
Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випаданнях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,13 – 0,6 Бк/м2 за місяць, у середньому 0,27 Бк/м2 за місяць. На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) вміст цезію-137 у випаданнях не перевищував 0,6 Бк/м2 за місяць. У зоні відчуження в районі розташування метеорологічної станції Чорнобиль сумарна місячна щільність випадань цезію-137 у серпні не перевищувала 0,5 Бк/м2.
Вміст космогенного берилію-7 у випаданнях на території України коливався від 20 до 128 Бк/м2 за місяць.
Щільність радіоактивних випадань у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах багаторічних значень. Ознак впливу діяльності АЕС на радіоактивне забруднення навколишнього природного середовища засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2025 РОКУ
Значний дефіцит опадів (20 – 50 % норми) у серпні спостерігався на водозборах Прип’яті, Південного Бугу і Нижнього Дунаю; на водозборах решти річок країни місячна кількість опадів була в середньому в межах 60 – 80 % норми. Відповідно до таких погодних умов протягом серпня на більшості річок країни утримувався режим літньої межені з подальшим зниженням їх водності.
У басейні Дніпра до Києва серпень був холодніший за норму та з недобором дощів: за місяць випало 35 мм опадів (58 % норми), які розподілялися вкрай нерівномірно, як по території басейну, так і у часі, часто мали зливовий характер, в окремі дні їх кількість становила 10 – 29 мм.
На річці Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, в cерпні утримувався режим літньої межені. Липневі дощі обумовили формування дощових паводків усіх річках басейну Дніпра до Києва; на пригирловій ділянці Прип’яті максимум паводка сформувався 17–18 серпня висотою 0,6 м. Водність річки становила 26 % по відношенню до багаторічної норми.
За даними спостережень ДСП «Екоцентр», концентрація активності 90Sr у прип’ятській воді в створі Чорнобиля у серпні була на 15 % меншою від липня і становила в середньому 50 Бк/м3. Концентрація активності сумарного 137Cs була близькою до показників попереднього місяця і становила в середньому 17,0 Бк/м3 у розчиненому стані та 19,7 Бк/м3 на завислих наносах.
На Верхньому Дніпрі у створі водпоста Неданчичі максимум дощового паводку пройшов 9–10 серпня висотою 0,4 м та витратою 547 м3/с.
Приплив води до Київського водосховища упродовж серпня в середньому становив 115 % норми, бічний до Канівського водосховища (за рахунок Десни) 58 % норми.
У воді Верхнього Дніпра (с. Загатка) концентрація активності 90Sr була близькою до липневого рівня і становила 4,9 Бк/м3; концентрація активності 137Cs збільшилася на 35 % і дорівнювала 3,56 Бк/м3 у розчині та 1,31 Бк/м3 у зависі.
Концентрація активності 90Sr у воді Київського та Канівського водосховищ у серпні дорівнювала відповідно 35 Бк/м3 та 30 Бк/м3, що на 19 – 33 % вище за аналогічні показники попереднього місяця. Активність 137Cs у воді Київського водосховища в районі Вишгорода становила у розчиненому стані 7,78 Бк/м3, на завислих наносах 1,38 Бк/м3, що у сумі на 40 % вище, ніж у липні. У верхній частині Канівського водосховища у створі Києва концентрація активності 137Cs трохи зменшилася відносно попереднього місяця і становила у розчиненому вигляді 5,5 Бк/м3, на завислих наносах – 3,43 Бк/м3.
На водозборі Десни дощові паводки були маловиражені та не мали суттєвого впливу на збільшення водності, а лише сповільнили розвиток межені. Загалом витрата води Десни у створі поста Літки (пригирлова ділянка) за серпень зменшилася на 17%: від 113 м3/с (1 серпня) до 94 м3/с (31 серпня).
Концентрація активності 90Sr у деснянській воді у створі м. Чернігів залишилась на рівні липня і дорівнювала 4,5 Бк/м3; концентрація розчиненого 137Cs збільшилася майже удвічі і становила 2,84 Бк/м3, активність 137Cs на завислих наносах не змінилась – 0,09 Бк/м3.
Протягом серпня на р. Південний Буг та його притоках добові коливання рівнів води становили 2 – 25 см, а на окремих зарегульованих ділянках 0,3 – 0,6 м за добу, водність була близькою до критеріїв маловоддя і становила 22 – 27 % норми серпня. Концентрація активності 90Sr у воді річки Південний Буг в м. Миколаїв зросла на 20 % порівняно з липнем і становила 9,7 Бк/м3. Концентрація активності 137Cs у розчиненому стані збільшилася у 3 рази від попереднього місяця і становила 2,41 Бк/м3, на завислих наносах залишилася на рівні липня і становила 0,09 Бк/м3.
В середині серпня на українській ділянці Дунаю пройшла невисока (до 0,5 м) паводкова хвиля, в кінці місяця рівні води знизилися до передпаводкових значень. Середньомісячна витрата води у створі Ізмаїлу була 1600 м3/с (56 % норми).
Концентрація активності 90Sr у дунайській воді в районі Ізмаїла зменшилася на 40 % порівняно з липнем і становила 8,7 Бк/м3. Активність 137Cs в дунайській воді залишилася на рівні попереднього місяця і в розчиненому стані не перевищувала 0,2 Бк/м3, на завислих наносах була меншою 0,09 Бк/м3, що відповідає сучасному фоновому рівню.
Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у серпні 2025 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дунаю не виявлено.
РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 9-00 годину 17 жовтня 2025 року
Відділ радіаційно-екологічного контролю Голянда Сергій Іванович (044) 525 69 21
Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для оброблення зрослої кількості проб у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, враховуючи суттєве збільшення обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 р. на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.
Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В., Гірій В.А., Скаржинська І.В.
Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.
За період свого існування відділ зібрав, проаналізував та систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.
На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:
- збирання, аналіз, оцінювання якості, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;
- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;
- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного середовища;
- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.
До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).
У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:
- начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
- начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
- завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;
а також інші досвідчені спеціалісти, серед них радіологи ЛРКП Юрко Л.М., Колмакова З.М., хімік ЛРХ Смірнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.
Очолює відділ Голянда Сергій Іванович, контактний телефон 525 69 21.
