Питання стану радіоактивного забруднення довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння і досі відчувається кожної весни, коли до природоохоронних організацій та державних установ надходить маса стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Досить згадати гучні події останнього десятиріччя – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області РФ у 2019, – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище. Не варто забувати також, що наявність атомних електростанцій на території країни та за її межами несе у собі потенційну загрозу радіаційного забруднення довкілля у разі виникнення нештатних ситуацій.

 Втім далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання. 

 Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що охоплює усю територію країни.

 Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.

 Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря. 

 Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання щодо оцінки стану радіоактивного забруднення території України.

 Фахівці служби брали активну участь в оцінці масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація бралась за основу при розробці програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.

 Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. У сферу постійної діяльності залучені 163 станції спостережень за рівнем гамма-фону, 51 пункт контролю радіоактивного забруднення атмосферних випадань, 7 пунктів контролю повітряних аерозолів (без урахування пунктів контролю, розташованих на території анексованого Криму та тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей). Радіаційно-екологічний моніторинг поверхневих вод України охоплює Дніпровську водну систему (р. Дніпро, Десна, Дніпровсько-Бузький лиман), річки Південний Буг та Дунай, а також водні об’єкти у зонах впливу діючих АЕС.

  Одним з основних завдань радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення, попередження та мінімізації негативних наслідків імовірних радіаційних чи ядерних загроз. Задля досягнення цих цілей у складі Українського гідрометеорологічного центру було створено окремий підрозділ – Центр прогнозування наслідків радіаційних аварій, до завдань якого входить збір, систематизація, аналіз результатів спостережень, прогнозування радіологічних наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема математичне моделювання просторового перенесення радіоактивно-забруднених повітряних мас. І у цьому контексті мережа радіометричних спостережень ДСНС України залишається фактично єдиним (за межами майданчиків АЕС і зони відчуження ЧАЕС) надійним джерелом первинних даних про радіаційний стан довкілля.

Інформація про рівні гамма-випромінення, отримана за результатами роботи радіометричної мережі України, щоденно передається до єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними) Об’єднаного дослідницького Центру Європейської Комісії. Ця інформація завантажуються також і до баз даних міжнародної інформаційної системи радіаційного моніторингу Центру інцидентів та аварійних ситуацій МАГАТЕ – IRMIS.

  На жаль радіаційний моніторинг не належить до пріоритетів держави. Впродовж останніх 30 років оснащення мережі  необхідними приладами, засобами радіаційного контролю і аналітичним обладнанням фактично не здійснювалось, і можливості гідрометслужби ефективно виконувати функції моніторингу довкілля з метою протирадіаційного захисту населення і охорони навколишнього природного середовища з кожним роком скорочувались.

  На сьогодні вкрай актуальною є розробка державної програми створення сучасної автоматизованої системи радіаційного контролю, яка нарешті дозволить отримувати дані щодо рівнів гамма-випромінення у режимі реального часу. Деякі кроки у цьому напрямку здійснюються вже зараз. Втім, це лише один з етапів оновлення. Для повної реновації системи радіаційного моніторингу конче необхідно насамперед здійснити переоснащення аналітичних лабораторій для впровадження сучасних методів визначень широкого спектру радіонуклідів штучного і природного походження, які мають бути контрольовані у природному середовищі відповідно до вимог міжнародних стандартів радіаційної безпеки.

  Підводячи підсумки багаторічної роботи гідрометеорологічної служби у сфері радіаційного моніторингу, слід все ж таки відмітити, що за час існування мережі радіометричних спостережень  підходи до організації моніторингу практично не змінювались. І досі програми регулярних спостережень орієнтовані в основному на визначення в об’єктах природного середовища залишкових радіонуклідів чорнобильського походження. Втім, натепер ситуація щодо поточного радіаційного стану на території країни та щодо потенційних джерел радіоактивного забруднення навколишнього середовища кардинально змінилася, що вимагає перегляду принципів організації радіаційного моніторингу, а також суттєвої оптимізації існуючої мережі спостережень з акцентами на транскордонному переносі радіоактивності з повітряними масами та поверхневими водами, спостереженнями у зонах впливу діючих АЕС, об’єктів поводження з радіоактивними відходами, об’єктів спадщини уранового виробництва і таке інше.

  При цьому безумовно необхідно зберегти потенціал мережі радіометричних спостережень гідрометеорологічної служби як єдиної загальнодержавної системи моніторингу природного середовища з метою протирадіаційного захисту. Розгалуженість спостережної мережі, регулярність і систематичність спостережень є вагомим фактором у випадках надзвичайних ситуацій, що супроводжуються викидами радіоактивності у навколишнє середовище, для відстеження розповсюдження радіоактивних речовин у просторі та часі, і, врешті, для об’єктивної оцінки та адекватного реагування на радіаційні чи ядерні загрози Україні.

   З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу

Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища

ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2023 РОКУ.

Серпень виявився одним з найтепліших за увесь період спостережень. Середня місячна температура повітря перевищила норму на 2–4°.

Опади розподілилися нерівномірно. У більшості західних областей, у північно-східній частині країни, Дніпропетровській та Херсонській областях випало 1–1,5 місячної норми, у Харківській та Полтавській областях локально 2–3 норми, на решті території 22–77% від норми, місцями 3–17%.

Радіаційний стан приземного шару повітря у серпні визначався погодними умовами. Високий температурний фон та дефіцит опадів на значній частині території країни (зокрема у районах розташування більшості фільтроповітряних установок) сприяли розвитку процесів вітрового підіймання та перенесення пилових часток. На більшості станцій спостережень унаслідок цього спостерігалось зростання сумарної бета-активності атмосферних аерозолів за рахунок радіонуклідів природного походження.

Середня за місяць концентрація бета-активних аерозолів приземної атмосфери на пунктах спостережень знаходилась в межах 7,2×10^–5–26,4×10^–5 Бк/м³, в середньому по країні 14,3×10^–5 Бк/м³ (у липні 8,1×10^–5 Бк/м³).

Концентрація техногенного цезію-137 у приземному шарі повітря на пунктах спостереження за межами зоні відчуження коливалася у діапазоні 0,04×10^–5–0,5×10^–5 Бк/м³, за середнього значення 0,12×10^–5 Бк/м³ (у попередньому місяці 0,10×10^–5 Бк/м³). На пункті контролю Чорнобиль (зона відчуження) декадні концентрації цезію-137 становили 0,5×10^–5 –1,0×10^–5 Бк/м³, у середньому за місяць 0,8×10^–5 Бк/м³ (у попередньому місяці 1,1×10^–5 Бк/м³).

Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах 230×10^–5–701×10^–5 Бк/м³.

Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених Державними гігієнічними нормативами НРБУ-97 (0,8 Бк/м³ для цезію-137) протягом серпня 2023 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛИПНІ 2023 РОКУ.

Щільність бета-активних випадань у липні була близькою до рівня попереднього місяця. Середньомісячні значення сумарної бета-активності випадань на пунктах спостережень радіометричної мережі знаходились у діапазоні 1,3–2,1 Бк/м² за добу, середня по території країни щільність бета-активних випадань складала, як і у попередньому місяці, 1,6 Бк/м² за добу. Випадків перевищень встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадань (110 Бк/м² за добу) не зафіксовано; найбільшій вміст бета-випромінювальних радіонуклідів у випаданнях (3,1 Бк/м² за добу) спостерігався у пробах, відібраних 11–12 та 19–20 липня на пункті контролю Чорнобиль.

Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випаданнях на більшості пунктів контролю знаходився в межах 0,1–0,6 Бк/м² за місяць за середнього значення 0,29 Бк/м² за місяць (у червні 0,32 Бк/м²). На пунктах відбору проб у зоні гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) щільність випадань цезію-137 не перевищувала 0,6 Бк/м² за місяць. У зоні відчуження (метеорологічна станція Чорнобиль) активність цезію-137 у випаданнях збільшилась майже утричі порівняно із попереднім місяцем і складала 2,6 Бк/м² за місяць.  

Щільність випадань космогенного берилію-7 на території України коливалась в межах 60–246 Бк/м² за місяць.

Аномальних радіонуклідів у пробах атмосферних випадань протягом місяця не зафіксовано.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2023 РОКУ.

Середньомісячні температури повітря в серпні по всій території країни були вищими за кліматичну норму на 2–4°. Розподіл опадів, за рахунок випадіння локальних зливових дощів, був вкрай нерівномірним як по території країни, так і у часі (найбільше опадів випало у першій половині місяця).

На водозборі Дніпра до Києва в середньому за серпень випало 56 мм опадів (90 % норми). Розподіл опадів на водозборі був нерівномірним, часто спостерігались значні дощі – 15–48 мм за дощ (локально у басейні Десни та лівобережжі Прип`яті до 75 мм за дощ).

На Дніпрі біля Неданчичів з 1 по 10 серпня відбулось добігання попередньої дощової хвилі (від дощів, що пройшли у третій декаді липня) висотою 0,2 м та збільшенням водності на 18 %. До 27 серпня витрати знизилися майже до передпаводкових значень і спад припинився, водність утримується без змін, що може свідчити про добігання невисокої другої хвилі підвищення від чергової порції дощів в кінці першої декади серпня.

На річці Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, пік дощового паводку пройшов 14–16 серпня висотою 0,22 м зі збільшенням витрати на 19 % – від 190 м³/с до 226 м³/с. В цілому за місяць рівні води, які було виміряно ДСП «Екоцентр», в Чорнобилі знизилися на 22 см, а середня місячна витрата води становила 187 м³/с.

Концентрації активності ¹³⁷Cs у воді річки Прип’ять в створі Чорнобиля за даними спостережень ДСП «Екоцентр» у серпні зменшилися на 15 % порівняно з липнем і становили в середньому 27,6 Бк/м³ у розчині і 35,3 Бк/м³ на завислих наносах. Концентрації активності ⁹⁰Sr зменшилися в 1,5 рази відносно липневих показників і становили в середньому 91,6 Бк/м³.

Приплив води до Київського водосховища протягом першої декади серпня збільшився на 9 % від 495 м³/с (1 серпня) до 542 м³/с (10 серпня) та до 17 серпня утримувався на малозмінних величинах (534–541 м³/с) внаслідок добігання дощових вод по Прип’яті. Надалі відбувалося його зменшення і на ранок 31 серпня приплив до Київського водосховища становив 473 м³/с.

Концентрація активності ⁹⁰Sr у воді Київського водосховища у першій половині серпня зросла удвічі порівняно з липнем за рахунок добігання більш забруднених прип`ятських вод попереднього місяця, і становила 97,0 Бк/м³. У верхній частини Канівського (м. Київ) водосховища концентрація ⁹⁰Sr збільшилась на 10 % порівняно з липнем і становила 62,7 Бк/м³.

Активність розчиненого ¹³⁷Cs у воді Київського водосховища у серпні була у 2,5 рази вищою, ніж у липні і становила 25,2 Бк/м³, активність ¹³⁷Cs асоційованого із завислими наносами істотно не змінилася та дорівнювала 3,0 Бк/м³.

У верхній частині Канівського водосховища (м. Київ) концентрація активності ¹³⁷Cs у розчиненому стані складала 17,7 Бк/м³, що майже удвічі вище ніж в попередньому місяці;  на завислих наносах вона залишилась на рівні липня і дорівнювала 5,3 Бк/м³,

В районі верхнього б’єфу Канівської ГЕС (м. Канів) концентрація активності ¹³⁷Cs у розчиненому стані була на 20 % нижчою ніж у попередньому місяці і становила 3,8 Бк/м³, а на завислих наносах – у 3 рази вищою і дорівнювала 1,2 Бк/м³. Концентрація активності ⁹⁰Sr на цій ділянці Дніпра в серпні зменшилася в 1,5 рази порівняно з липнем і становила 32,3 Бк/м³.

На Десні 13–23 серпня пройшли піки незначного паводку висотою 0,4–0,6 м, станом на 30 серпня триває повільне добігання та збільшення водності на пригирловій ділянці Десни біля Літок з підвищенням рівнів загалом на 0,25 м, та збільшенням витрати на 8 % від 120 м³/с (1 серпня) до 131 м³/с (31 серпня).

Концентрація активності розчиненого ¹³⁷Cs у деснянській воді була удвічі меншою від липневої і не перевищувала 0,5 Бк/м³, активність на завислих наносах залишилась на рівні попереднього місяця – 0,4 Бк/м³. Концентрація активності ⁹⁰Sr була близькою до липневих показників і становила 6,3 Бк/м³.

Протягом серпня на українській ділянці Дунаю пройшла невисока паводкова хвиля. Максимуми сформувалися на початку третьої декади серпня висотою в Ізмаїлі 0,8 м, а в Рені 1,4 м. На кінець місяця рівні води знизилися до передпаводкових значень. Середньомісячна витрата води у створі м. Ізмаїл у серпні зменшилася на 7 % і дорівнювала 2520 м³/с (88 % норми).

Концентрація активності ⁹⁰Sr у воді р. Дунай в районі Ізмаїла у серпні зросла на 10 %  порівняно з липнем і становила 12,9 Бк/м³. Активність ¹³⁷Cs не перевищувала в розчиненому стані 0,7 Бк/м³, а у зависі  0,6 Бк/м³, що відповідає сучасному фоновому рівню.

Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у серпні 2023 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейні Десни та Дунаю не виявлено.

РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування діючих АЕС станом на 09-00  02 жовтня 2023 р. 

Нормативно-правові акти, які регламентують виконання спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля та обслуговування споживачів

1. Закон України від 18.02.1999 р. № 443-XIV «Про гідрометеорологічну діяльність»

2. Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»

3. Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»

4. Постанова КМУ № 391 від 30 березня 1998 р. N 391 «Про затвердження Положення про державну  систему моніторингу довкілля»

5. Постанова КМУ від 26 жовтня 2011 р. №1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій»

6. Наказ МВС України від 16.11.2018 р. № 931 «Про затвердження Програми спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища гідрометеорологічних організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

7. Наказ ДСНС України від 23.12.2013 р. №777 «Про підготовку та надання оперативної та режимної інформації про забруднення навколишнього природного середовища».

8. Наказ ДСНС від 16.09.2016 р. № 451 «Про внесення змін до Алгоритму підготовки, обробки та подання гідрометеорологічними  організаціями, установами ДСНС України режимної інформації про забруднення навколишнього природного середовища» 

9. Наказ ДСНС від 15.03.2018 р. № 171 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій».

10. Норми радіаційної безпеки України ( НРБУ-97).

11. Наставление гидрометеорологическим станциям и постам. Выпуск 12: Наблюдение за радиоактивным загрязнением природной среды.

12. Методичні рекомендації для ведення спостережень за радіоактивним забрудненням навколишнього середовища. Під ред. О. Войцеховича та В. Канівця

   Багринова гора - 13 мкР/год, Гідропарк - 11 мкР/год

Відділ радіаційно-екологічного контролю  ЦГО надає такі послуги:

- відбір проб природного середовища та визначення вмісту у них радіонуклідів з використанням радіометричного, радіохімічного та гамма-спектрометричного методів досліджень;

- вимірювання потужності експозиційної дози гамма-випромінення на земельних ділянках, в промислових та житлових приміщеннях;

- визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування, будівельних та пиломатеріалах, тощо;

- підготовка інформації щодо рівнів ПЕД, радіоактивного забруднення атмосферного повітря та поверхневих вод на мережі спостережень гідрометеорологічних організацій за період, визначений споживачем.

      Лабораторії відділу радіаційно-екологічного контролю мають Сертифікати визнання вимірювальних можливостей, що видані ДП Укрметртестстандарт, для проведення визначень питомої активності радіонуклідів у пробах навколишнього природного середовища.

Вартість послуг визначається відповідно існуючих калькуляцій.

 Потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінення, мкР/год

Середня та максимальна за місяць потужність експозиційної дози гамма-випромінення

на висоті 1 м, мкР/год

Радіаційна ситуація на території України

Радіаційний стан у м. Київ та Київській області

Радіоекологічні дані з метеорологічної станції Чорнобиль

Про відділ

Послуги

 Начальник відділу радіаційно-екологічного контролюГолянда Сергій Іванович (044) 525 13 46

   Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для обробки зрослої кількості проб у складі Київської гідрометобсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.

   До 1986 року функціонування мережі пунктів спостереження за радіоактивним забрудненням природного середовища відбувалося у плановому порядку. Усі плани щодо розвитку мережі було порушено після катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. У зв’язку із суттєвим збільшенням обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 року на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.

   Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це, з тих що працюють зараз, Гірій В.А., Скаржинська І.В; з тих що працювали раніше - Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В.

   Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.

  За період свого існування відділ систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.

На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:

 - збір, аналіз, оцінка якості, систематизація та узагальнення даних щодо радіоактивного забруднення довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;

- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;

- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного  середовища; 

- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.

  До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).

У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:

• начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
• начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в Обсерваторії з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
• завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;

а також інші досвідчені спеціалісти, серед яких радіолог ЛРКП Майоренко Д.Т, хімік ЛРХ Смирнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.

Очолює відділ Голянда Сергій Іванович.