Питання стану радіоактивного забруднення довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння і досі відчувається кожної весни, коли до природоохоронних організацій та державних установ надходить маса стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Досить згадати гучні події останнього десятиріччя – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області РФ у 2019, – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище. Не варто забувати також, що наявність атомних електростанцій на території країни та за її межами несе у собі потенційну загрозу радіаційного забруднення довкілля у разі виникнення нештатних ситуацій.

 Втім далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання. 

 Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що охоплює усю територію країни.

 Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.

 Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря. 

 Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання щодо оцінки стану радіоактивного забруднення території України.

 Фахівці служби брали активну участь в оцінці масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація бралась за основу при розробці програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.

 Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. У сферу постійної діяльності залучені 163 станції спостережень за рівнем гамма-фону, 51 пункт контролю радіоактивного забруднення атмосферних випадань, 7 пунктів контролю повітряних аерозолів (без урахування пунктів контролю, розташованих на території анексованого Криму та тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей). Радіаційно-екологічний моніторинг поверхневих вод України охоплює Дніпровську водну систему (р. Дніпро, Десна, Дніпровсько-Бузький лиман), річки Південний Буг та Дунай, а також водні об’єкти у зонах впливу діючих АЕС.

  Одним з основних завдань радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення, попередження та мінімізації негативних наслідків імовірних радіаційних чи ядерних загроз. Задля досягнення цих цілей у складі Українського гідрометеорологічного центру було створено окремий підрозділ – Центр прогнозування наслідків радіаційних аварій, до завдань якого входить збір, систематизація, аналіз результатів спостережень, прогнозування радіологічних наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема математичне моделювання просторового перенесення радіоактивно-забруднених повітряних мас. І у цьому контексті мережа радіометричних спостережень ДСНС України залишається фактично єдиним (за межами майданчиків АЕС і зони відчуження ЧАЕС) надійним джерелом первинних даних про радіаційний стан довкілля.

Інформація про рівні гамма-випромінення, отримана за результатами роботи радіометричної мережі України, щоденно передається до єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними) Об’єднаного дослідницького Центру Європейської Комісії. Ця інформація завантажуються також і до баз даних міжнародної інформаційної системи радіаційного моніторингу Центру інцидентів та аварійних ситуацій МАГАТЕ – IRMIS.

  На жаль радіаційний моніторинг не належить до пріоритетів держави. Впродовж останніх 30 років оснащення мережі  необхідними приладами, засобами радіаційного контролю і аналітичним обладнанням фактично не здійснювалось, і можливості гідрометслужби ефективно виконувати функції моніторингу довкілля з метою протирадіаційного захисту населення і охорони навколишнього природного середовища з кожним роком скорочувались.

  На сьогодні вкрай актуальною є розробка державної програми створення сучасної автоматизованої системи радіаційного контролю, яка нарешті дозволить отримувати дані щодо рівнів гамма-випромінення у режимі реального часу. Деякі кроки у цьому напрямку здійснюються вже зараз. Втім, це лише один з етапів оновлення. Для повної реновації системи радіаційного моніторингу конче необхідно насамперед здійснити переоснащення аналітичних лабораторій для впровадження сучасних методів визначень широкого спектру радіонуклідів штучного і природного походження, які мають бути контрольовані у природному середовищі відповідно до вимог міжнародних стандартів радіаційної безпеки.

  Підводячи підсумки багаторічної роботи гідрометеорологічної служби у сфері радіаційного моніторингу, слід все ж таки відмітити, що за час існування мережі радіометричних спостережень  підходи до організації моніторингу практично не змінювались. І досі програми регулярних спостережень орієнтовані в основному на визначення в об’єктах природного середовища залишкових радіонуклідів чорнобильського походження. Втім, натепер ситуація щодо поточного радіаційного стану на території країни та щодо потенційних джерел радіоактивного забруднення навколишнього середовища кардинально змінилася, що вимагає перегляду принципів організації радіаційного моніторингу, а також суттєвої оптимізації існуючої мережі спостережень з акцентами на транскордонному переносі радіоактивності з повітряними масами та поверхневими водами, спостереженнями у зонах впливу діючих АЕС, об’єктів поводження з радіоактивними відходами, об’єктів спадщини уранового виробництва і таке інше.

  При цьому безумовно необхідно зберегти потенціал мережі радіометричних спостережень гідрометеорологічної служби як єдиної загальнодержавної системи моніторингу природного середовища з метою протирадіаційного захисту. Розгалуженість спостережної мережі, регулярність і систематичність спостережень є вагомим фактором у випадках надзвичайних ситуацій, що супроводжуються викидами радіоактивності у навколишнє середовище, для відстеження розповсюдження радіоактивних речовин у просторі та часі, і, врешті, для об’єктивної оцінки та адекватного реагування на радіаційні чи ядерні загрози Україні.

   З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу

Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища

ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ 2024 РОКУ.

Лютий був теплим: середня місячна температура повітря перевищила норму на 4–6,9°, таким чином, за температурним режимом лютий відповідав типовому березню.

Опадів випало переважно 1–2 норми, лише у південних областях спостерігався їх дефіцит – 21–78 % від норми, подекуди 1–10 %.

Концентрація радіоактивних аерозолів у приземному шарі повітря у лютому утримувалась на сезонно низькому рівні, чому у значній мірі сприяли погодні умови більшої частини лютого (часті опади у вигляді дощу та мокрого снігу, епізодичне утворення снігового покриву). Лише наприкінці місяця з встановленням антициклонального характеру погоди, яке супроводжувалося посиленням вітру до 15–20 м/с, створились умови для розвитку вторинного вітрового підйому та перенесення забруднених часток, що призвело до деякого зростання сумарної бета-активності приземної атмосфери.

Середня концентрація бета-активних аерозолів на пунктах спостережень знаходилась в межах 5,8×10^–5–16,2×10^–5 Бк/м³, в середньому по країні 8,8×10^–5 Бк/м³ (у січні 7,6×10^–5 Бк/м³). Концентрація техногенного цезію-137 у приземному шарі повітря на пунктах спостереження за межами зоні відчуження коливалася у діапазоні 0,02×10^–5–0,5×10^–5 Бк/м³ за середнього значення 0,09×10^–5 Бк/м³ (у січні 0,10×10^–5 Бк/м³). На пункті контролю Чорнобиль (зона відчуження) концентрація цезію-137 у другій половині місяця становила 0,3×10^–5 Бк/м³, (у попередньому місяці 0,33×10^–5 Бк/м³).

Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах 140×10^–5–457×10^–5 Бк/м³.

Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених Державними гігієнічними нормативами НРБУ-97 (0,8 Бк/м³ для цезію-137) протягом лютого 2024 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СІЧНІ 2024 РОКУ.

Показники радіоактивного забруднення атмосферних випадань на території України у січні були близькими до рівня попереднього місяця. Середня за місяць інтенсивність бета-активних випадань на пунктах спостережень радіометричної мережі знаходились у діапазоні 1,5–1,9 Бк/м² за добу, середня по території країни щільність бета-активних випадань склала, як і у попередньому місяці, 1,7 Бк/м² за добу. Випадків перевищень встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадань (110 Бк/м² за добу) не зафіксовано; найбільша активність бета-випромінювальних радіонуклідів у випаданнях (6,4 Бк/м² за період експозиції) спостерігалася у пробі, відібраній 01–02 січня на пункті контролю Чорнобиль.

Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випаданнях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,1–0,7 Бк/м² за місяць за середнього значення 0,27 Бк/м² за місяць (що відповідає показникам грудня). У зоні гарантованого добровільного відселення вміст цезію-137 у випаданнях не перевищував 0,6 Бк/м² за місяць на метеорологічні станції Коростень, 0,7 Бк/м² за місяць на метеорологічній станції Овруч. У зоні відчуження (метеорологічна станція Чорнобиль) сумарна місячна щільність випадань цезію-137 у січні була меншою 0,5 Бк/м².

Щільність випадань космогенного берилію-7 на території України коливалась від 21 до 175 Бк/м² за місяць.

Щільність радіоактивних випадань у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах коливань багаторічних значень. Помітного впливу діяльності АЕС на радіоактивне забруднення навколишнього природного середовища засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.

Аномальних радіонуклідів у пробах атмосферних випадань протягом місяця не зафіксовано.

РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ 2024 РОКУ

Лютий 2024 року виявився найтеплішим за весь період спостережень у більшості басейнів річок країни. На рівнинній території країни за місяць випало 37–65 мм опадів (1,25–1,76 місячних норм), сніговий покрив на кінець місяця на більшості басейнів був відсутній, лід на річках країни розтанув і залишались лише локально забереги. Внаслідок розвитку паводкових процесів протягом місяця на основних річках, що формують приплив до Київського і Канівського водосховищ, спостерігалось поступове збільшення водності.

У басейні Дніпра до Києва лютий був значно теплішим за кліматичну норму та з більшою за норму кількістю опадів (51 мм, 150 % норми). За таких умов на річках нижньої частини водозбору на фоні високої водності з 3–14 лютого розпочалося водопілля. Станом на ранок 29 лютого рівні води на основних річках водозбору: Верхнього Дніпра (Неданчичі), пригирловій ділянці Прип’яті (зона ЧАЕС) близькі та на 0,2–0,3 м нижчі за середні багаторічні максимуми водопілля, Десні на 0,2–1,65 м нижчі за них.

На основних річках басейну Дніпра до Києва з початку водопілля водність збільшилася: на Дніпрі (Неданчичі) в 1,4 рази, у ході припливу води до Київського водосховища в 1,8 рази: від 1621 м³/с (5 лютого) до 2920 м³/с (29 лютого); витрата Десни у створі поста Літки, що визначає бічний приплив до Канівського водосховища у 1,4 рази.

На річці Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, протягом лютого відмічалось коливання рівня води внаслідок льодових заторів, з загальною тенденцією до його зростання. В цілому за місяць рівні води на водпосту м. Чорнобиль зросли на 54 см, а витрата води збільшилась від 685 м³/с до 1320 м³/с.

Концентрації активності ¹³⁷Cs у воді річки Прип’ять в створі Чорнобиля за даними спостережень ДСП «Екоцентр» у лютому залишались на рівні попереднього місяця і становили в середньому 25,1 Бк/м³ у розчині та 10,3 Бк/м³ на завислих наносах. Концентрація активності ⁹⁰Sr у лютому дещо зменшилась порівняно з січнем і становила в середньому 49,8 Бк/м³.

Концентрація активності ⁹⁰Sr у воді Київського водосховища на початку лютого також була дещо нижчою від січневої і становила 20,3 Бк/м³. За рахунок розбавлення чистішою деснянською водою активність ⁹⁰Sr униз за течією і надалі знижувалась і становила у верхній частині Канівського водосховища в створі Києва 16,0 Бк/м³, у нижній його частині у створі Канівської ГЕС – 12,8 Бк/м³.

Активність сумарного ¹³⁷Cs у воді Київського (м. Вишгород) та верхньої частини Канівського (м. Київ) водосховищ у лютому зросла на 15–18 % порівняно з січнем і становила в районі верхнього б’єфу Київської ГЕС у розчині 12,6 Бк/м³, на завислих наносах 0,6 Бк/м³; в районі Гідропарку (м Київ) активність ¹³⁷Cs у розчиненому стані була 11,2 Бк/м³, а на завислих наносах 2,2 Бк/м³.

В районі верхнього б’єфу Канівської ГЕС концентрація активності ⁹⁰Sr у лютому дещо зросла порівняно з січнем і становила 12,8 Бк/м³. Концентрації активності ¹³⁷Cs на цій ділянці Дніпра у розчиненому стані становили 2,0 Бк/м³, а на завислих наносах 0,9 Бк/м³.

В першій половині лютого 2024 р. концентрація радіонуклідів у воді річки Десна залишалась близькою до рівня попереднього місяця. Активності розчиненого і на завислих наносах ¹³⁷Cs у деснянській воді становили відповідно 0,5 і 0,3 Бк/м³; концентрація активності ⁹⁰Sr дорівнювала 4,4 Бк/м³.

В першій половині лютого на українській ділянці Дунаю відбувався незначний спад попередньої паводкової хвилі загалом на 0,2-0,6 м, в другій половині місяця пройшов невисокий паводок амплітудою до 0,5 м, без негативних наслідків. Середньомісячна витрата води в Ізмаїлі, у лютому зменшилася на 17 % порівняно з січнем і становила 3920 м³/с (115 % норми).

Концентрація активності ⁹⁰Sr у дунайській воді в районі Ізмаїла у лютому зменшилась на 30 % від попереднього місяця і становила 6,6 Бк/м³. Активність ¹³⁷Cs в дунайській воді в розчиненому стані не перевищувала 0,8 Бк/м³, на завислих наносах була меншою за 0,7 Бк/м³, що відповідає сучасному фоновому рівню.

Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у лютому 2024 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейні Десни та Дунаю не виявлено.

РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС

Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 09 годину 18 квітня 2024 року.

Нормативно-правові акти, які регламентують виконання спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля та обслуговування споживачів

1. Закон України від 18.02.1999 р. № 443-XIV «Про гідрометеорологічну діяльність»

2. Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»

3. Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»

4. Постанова КМУ № 391 від 30 березня 1998 р. N 391 «Про затвердження Положення про державну  систему моніторингу довкілля»

5. Постанова КМУ від 26 жовтня 2011 р. №1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій»

6. Наказ МВС України від 16.11.2018 р. № 931 «Про затвердження Програми спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища гідрометеорологічних організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій»

7. Наказ ДСНС України від 23.12.2013 р. №777 «Про підготовку та надання оперативної та режимної інформації про забруднення навколишнього природного середовища».

8. Наказ ДСНС від 16.09.2016 р. № 451 «Про внесення змін до Алгоритму підготовки, обробки та подання гідрометеорологічними  організаціями, установами ДСНС України режимної інформації про забруднення навколишнього природного середовища» 

9. Наказ ДСНС від 15.03.2018 р. № 171 «Про затвердження Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій».

10. Норми радіаційної безпеки України ( НРБУ-97).

11. Наставление гидрометеорологическим станциям и постам. Выпуск 12: Наблюдение за радиоактивным загрязнением природной среды.

12. Методичні рекомендації для ведення спостережень за радіоактивним забрудненням навколишнього середовища. Під ред. О. Войцеховича та В. Канівця

   Багринова гора – 10 мкР/за годину, Гідропарк – 8 мкР/за годину

Відділ радіаційно-екологічного контролю  ЦГО надає такі послуги:

- відбір проб природного середовища та визначення вмісту у них радіонуклідів з використанням радіометричного, радіохімічного та гамма-спектрометричного методів досліджень;

- вимірювання потужності експозиційної дози гамма-випромінення на земельних ділянках, в промислових та житлових приміщеннях;

- визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування, будівельних та пиломатеріалах, тощо;

- підготовка інформації щодо рівнів ПЕД, радіоактивного забруднення атмосферного повітря та поверхневих вод на мережі спостережень гідрометеорологічних організацій за період, визначений споживачем.

      Лабораторії відділу радіаційно-екологічного контролю мають Сертифікати визнання вимірювальних можливостей, що видані ДП Укрметртестстандарт, для проведення визначень питомої активності радіонуклідів у пробах навколишнього природного середовища.

Вартість послуг визначається відповідно існуючих калькуляцій.

 Потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінення, мкР/за годину

Середня та максимальна за місяць потужність експозиційної дози гамма-випромінення

на висоті 1 м, мкР/за годину

Радіаційна ситуація на території України

Радіаційний стан у м. Київ та Київській області

Радіоекологічні дані з метеорологічної станції Чорнобиль

Про відділ

Послуги

 Начальник відділу радіаційно-екологічного контролюГолянда Сергій Іванович (044) 525 13 46

   Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для обробки зрослої кількості проб у складі Київської гідрометобсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.

   До 1986 року функціонування мережі пунктів спостереження за радіоактивним забрудненням природного середовища відбувалося у плановому порядку. Усі плани щодо розвитку мережі було порушено після катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. У зв’язку із суттєвим збільшенням обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 року на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.

   Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це, з тих що працюють зараз, Гірій В.А., Скаржинська І.В; з тих що працювали раніше - Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В.

   Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.

  За період свого існування відділ систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.

На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:

 - збір, аналіз, оцінка якості, систематизація та узагальнення даних щодо радіоактивного забруднення довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;

- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;

- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного  середовища; 

- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.

  До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).

У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:

• начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
• начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в Обсерваторії з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
• завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;

а також інші досвідчені спеціалісти, серед яких радіолог ЛРКП Майоренко Д.Т, хімік ЛРХ Смирнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.

Очолює відділ Голянда Сергій Іванович.