Питання радіаційного стану довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння відчувається і досі, спричиняючи масу стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації до природоохоронних організацій та державних установ. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Згадаємо гучні події останніх десятирічь – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області рф у 2019 – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище, а також найактуальнішу на сьогодні загрозу радіаційній безпеці – окупацію Запорізької АЕС та ризики для її системи охолодження внаслідок спустошення Каховського водосховища.
Незважаючи на значимість теми, далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання.
Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що щільно охоплює усю територію країни.
Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.
Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря.
Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання дослідження стану радіоактивного забруднення території України. Фахівці служби брали активну участь в оцінюванні масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація слугувала підґрунтям для розроблення програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.
Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного фонового моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. До нових викликів, пов’язаних із воєнним часом, належить забезпечення готовності гідрометеорологічної служби до реагування на радіаційні/ядерні аварії та підсилення можливостей щодо раннього виявлення радіоактивних речовин у довкіллі.
Важливим завданням радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення.
З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу
Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища
ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛИПНІ 2026 РОКУ
Середня місячна температура повітря у липні була переважно близькою до норми.
Опади розподілилися нерівномірно: в основному їх випало 22 – 78 % від норми, місцями норма; у південній частині країни, Чернігівській, Полтавській, Харківській областях та Карпатах місцями 1,2 – 2,6 норми.
Радіаційний стан приземного шару повітря у липні був стабільним. Сумарна бета-активність приземної атмосфери, яка визначається переважно ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду, знаходилась у межах 31 – 95 мкБк/м3, в середньому 64,8 мкБк/м3 (у червні 61,9 мкБк/м3). Випадків перевищення контрольного рівня сумарної бета-активності атмосферних аерозолів (37 мБк/м3) не зафіксовано, максимальні концентрації (за період експозиції фільтра) на пунктах контролю складали 49 – 125 мкБк/м3.
Концентрація техногенного цезію-137 у аерозолях коливалася у діапазоні 0,7 – 2,0 мкБк/м3 за середнього значення 1,07 мкБк/м3 (у попередньому місяці 2,0 мкБк/м3).
Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах від 0,94 мБк/м3 до 3,9 мБк/м3.
Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених НРБУ-97, протягом липня 2026 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДІНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРВНІ 2025 РОКУ
Показники радіоактивного забруднення атмосферних випадінь на території України у червні були близькими до рівня попереднього місяця. Інтенсивність бета-активних випадінь на пунктах радіометричних спостережень становила в середньому 1,3 Бк/м2 за добу. Випадків перевищення встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадінь (110 Бк/м2 за добу) не зафіксовано, найбільшій сумарний вміст бета-випромінювальних радіонуклідів у випадіннях (7,2 Бк/м2 за період експозиції) спостерігався у пробах, відібраних 24 – 25 червня на пункті контролю Маневичі та 11 – 12 червня на пункті контролю Одеса.
Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випадіннях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,1 – 0,6 Бк/м2 за місяць, у середньому 0,29 Бк/м2 за місяць. На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) вміст цезію-137 у випадіннях не перевищував 0,6 Бк/м2 за місяць. У зоні відчуження в районі розташування метеорологічної станції Чорнобиль сумарна місячна щільність випадінь цезію-137 становила 1,6 Бк/м2.
Вміст космогенного берилію-7 у випадіннях на території України коливався від 31 Бк/м2 до 147 Бк/м2 за місяць.
Щільність радіоактивних випадінь у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах багаторічних значень. Ознак впливу діяльності АЕС на стан радіоактивного забруднення атмосферного повітря засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛИПНІ 2026 РОКУ
Протягом липня на рівнинних річках країни переважав малозмінний режим низької літньої межені, який переривався незначними короткочасними підвищеннями рівнів води. Водність більшості річок країни була меншою та значно меншою за норму.
Загалом у липні погода в басейні Дніпра до Києва була дещо холоднішою за норму та з незначним недобором опадів на більшій частині водозбору: в середньому за місяць випало 71 мм опадів (82 % норми).
На р. Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, у липні продовжувала утримуватися стійка літня межень із незначними тимчасовими підвищеннями рівнів води під час випадіння локальних помірних дощів. В цілому за місяць рівень води на водпосту м. Чорнобиль спав на 3 см, а середньомісячна витрата води становила 155 м3/с. Водність річки у липні становила 13 – 18 % від норми.
За даними спостережень ДСП «Екоцентр», концентрація активності 90Sr у прип’ятській воді у липні була удвічі меншою від попереднього місяця і становила в середньому 51,2 Бк/м3; концентрація активності сумарного 137Cs істотно не змінилась і у розчиненому стані дорівнювала в середньому 12,5 Бк/м3, на завислих наносах 12,1 Бк/м3.
Приплив води до Київського водосховища за липень зменшився на 21 %: від 539 м3/с (1 липня) до 428 м3/с (31 липня), бічний до Канівського водосховища (за рахунок Десни) зменшився на 15 %: від 166 м3/с (1 липня) до 141 м3/с (31 липня).
Середній за місяць приплив води до Київського водосховища становив 460 м3/с (59 % норми), бічний до Канівського водосховища 147 м3/с (70 % норми).
У воді Верхнього Дніпра (с. Загатка) та Десни (м. Чернігів) у липні спостерігалось незначне збільшення вмісту техногенних радіонуклідів порівняно із червневими показниками.
Концентрація активності 90Sr у верхній течії Дніпра становила 4,4 Бк/м3; концентрація активності 137Cs була 3,46 Бк/м3 у розчині та 0,73 Бк/м3 у зависі.
У деснянській воді у створі м. Чернігів концентрація активності 90Sr дорівнювала 5,1 Бк/м3, активність 137Cs у розчиненому стані була 2,43 Бк/м3, на завислих наносах не перевищувала 0,14 Бк/м3.
У воді Київського та Канівського водосховищ у липні також відмічене збільшення об’ємної активності радіоізотопів 90Sr та 137Cs.
Концентрація активності 90Sr у воді водосховищ зросла на 40 – 50 % за рахунок добігання більш забруднених прип’ятських вод попереднього місяця і становила у нижній частині Київського водосховища (м. Вишгород) 57,6 Бк/м3, у верхній частині Канівського водосховища (м. Київ) 53,3 Бк/м3.
Концентрація сумарного 137Cs у воді обох водосховищ була у 1,5 – 1,6 разів вищою за аналогічні показники червня. У верхньому б’єфі Київської ГЕС активність розчиненого 137Cs становила 12,03 Бк/м3, активність 137Cs, асоційованого із завислими наносами 2,24 Бк/м3. У Канівському водосховищі в районі Києва концентрація активності 137Cs у розчиненому стані була 7,82 Бк/м3, на завислих наносах 4,53 Бк/м3.
Протягом липня на р. Південний Буг та його притоках добові коливання рівнів води становили 2 – 19 см, а на окремих зарегульованих ділянках 0,2 – 0,4 м, без негативних наслідків. Водність р. Південний Буг та його приток становила 22 – 54 % місячної норми.
Концентрація активності 90Sr в районі м. Миколаїв становила 16,2 Бк/м3, концентрація активності 137Cs у розчиненому стані дорівнювала 0,98 Бк/м3, на завислих наносах була меншою від 0,06 Бк/м3.
Протягом липня на українській ділянці Дунаю тривало систематичне інтенсивне зниження рівнів води, загалом за місяць на 0,2 – 0,75 м, а щоденні витрати води зменшились за місяць на 35 %. Внаслідок такого водного режиму рівні води виявились нижчими від мінімальних відміток, що спостерігались у цьому місяці за весь багаторічний період спостережень. Середньомісячна витрата води в Ізмаїлі у липні порівняно з червнем зменшилась на 28 % і становила 1350 м3/с (37 % норми).
Концентрація активності 90Sr у дунайській воді в районі Ізмаїла становила 10,8 Бк/м3. Активність 137Cs в розчиненому стані не перевищувала 0,27 Бк/м3, на завислих наносах була меншою 0,20 Бк/м3.
Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у липні 2026 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дунаю не виявлено.
РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 09-00 годину 04 вересня 2026 року
Відділ радіаційно-екологічного контролю Голянда Сергій Іванович (044) 525 69 21
Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для оброблення зрослої кількості проб у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, враховуючи суттєве збільшення обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 р. на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.
Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В., Гірій В.А., Скаржинська І.В.
Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.
За період свого існування відділ зібрав, проаналізував та систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.
На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:
- збирання, аналіз, оцінювання якості, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;
- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;
- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного середовища;
- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.
До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).
У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:
- начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
- начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
- завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;
а також інші досвідчені спеціалісти, серед них радіологи ЛРКП Юрко Л.М., Колмакова З.М., хімік ЛРХ Смірнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.
Очолює відділ Голянда Сергій Іванович, контактний телефон 525 69 21.
