Питання радіаційного стану довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння відчувається і досі, спричиняючи масу стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації до природоохоронних організацій та державних установ. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Згадаємо гучні події останніх десятирічь – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області рф у 2019 – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище, а також найактуальнішу на сьогодні загрозу радіаційній безпеці – окупацію Запорізької АЕС та ризики для її системи охолодження внаслідок спустошення Каховського водосховища.
Незважаючи на значимість теми, далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання.
Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що щільно охоплює усю територію країни.
Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.
Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря.
Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання дослідження стану радіоактивного забруднення території України. Фахівці служби брали активну участь в оцінюванні масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація слугувала підґрунтям для розроблення програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.
Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного фонового моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. До нових викликів, пов’язаних із воєнним часом, належить забезпечення готовності гідрометеорологічної служби до реагування на радіаційні/ядерні аварії та підсилення можливостей щодо раннього виявлення радіоактивних речовин у довкіллі.
Важливим завданням радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення.
З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу
Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища
ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ВЕРЕСНІ 2026 РОКУ
Вересень був теплим. Середня місячна температура повітря була на 1,1 – 1,7º вищою за норму, в окремих районах близькою до неї.
Опадів випало на заході та південному заході країни 20 – 77 % від норми, на решті території норма; у більшості районів північних, центральних, Херсонській, Миколаївській, Одеській областях до 2-х норм.
Радіаційний стан приземного шару повітря у вересні був стабільним. Концентрації радіонуклідів природного та техногенного походження були близькими та дещо меншими за показники попереднього місяця.
Сумарна бета-активність приземної атмосфери, яка визначається переважно ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду, знаходилась у межах 31,5 – 94,5 мкБк/м3, в середньому 56,1 мкБк/м3 (у серпні 73,6 мкБк/м3). Випадків перевищення контрольного рівня сумарної бета-активності атмосферних аерозолів (37 мБк/м3) не зафіксовано, максимальні концентрації (за період експозиції фільтра) на пунктах контролю складали 47 – 119 мкБк/м3.
Концентрація техногенного цезію-137 у аерозолях коливалася у діапазоні 0,8 – 6,0 мкБк/м3 за середнього значення 1,76 мкБк/м3 (у попередньому місяці 2,65 мкБк/м3).
Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах від 1,1 мБк/м3 до 3,9 мБк/м3.
Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених НРБУ-97, протягом вересня 2026 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДІНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СЕРПНІ 2025 РОКУ
Показники радіоактивного забруднення атмосферних випадінь на більшій частині території України у серпні утримувались на рівні попереднього місяця. Інтенсивність бета-активних випадінь на пунктах радіометричних спостережень становила в середньому 1,2 Бк/м2 за добу. Випадків перевищення встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадінь (110 Бк/м2 за добу) не зафіксовано, найбільшій сумарний вміст бета-випромінювальних радіонуклідів у випадіннях (14,4 Бк/м2 за період експозиції) спостерігався у пробі, відібраній 28 – 29 серпня на пункті контролю Лошкарівка.
Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випадіннях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,1 – 0,7 Бк/м2 за місяць, у середньому 0,21 Бк/м2 за місяць. На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) вміст цезію-137 у випадіннях не перевищував 0,6 Бк/м2 за місяць. У зоні відчуження в районі розташування метеорологічної станції Чорнобиль у серпні спостерігалось збільшення вмісту цезію-137 у сумарних місячних випадіннях до 6,9 Бк/м2 (у попередньому місяці 1,15 Бк/м2 за місяць). Ймовірно таке підвищення пов’язано із наслідками лісової пожежі, що спостерігалась у районі м. Чорнобиль наприкінці місяця. У пробі атмосферних випадінь за 26 – 27 серпня сумарний вміст бета-активних радіонуклідів становив 21,6 Бк/м2 за період експозиції, що майже у 8 разів перевищив фонові (за попередній місяць) значення. За даними ДСП «Екоцентр», у пробі, відібраній у м. Чорнобиль під час лісової пожежі 26.08.2026 зафіксоване перевищення контрольного рівня об’ємної активності цезію-137 у 1,4 рази. Пожежі мали локальний масштаб та не позначилися на радіаційному стані поза зоною відчуження.
Вміст космогенного берилію-7 у випадіннях на території України коливався від 22 Бк/м2 до 184 Бк/м2 за місяць.
Щільність радіоактивних випадінь у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах багаторічних значень. Ознак впливу діяльності АЕС на стан радіоактивного забруднення атмосферного повітря засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ВЕРЕСНІ 2026 РОКУ
У вересні на території країни переважала тепла погода з нерівномірним розподілом опадів: в межах суббасейну Прип’яті, басейну Південного Бугу та водозборів окремих річок суббасейну Середнього Дніпра відмічався їх дефіцит (26 – 70 % норми); в межах водозборів річок центральної частини країни та на Лівобережжі випало 108 – 238 % місячної норми опадів.
На річках країни тривав малозмінний режим низької осінньої межені, випадіння локальних помірних дощів загалом не викликало значної зміни ситуації. Водність більшості річок країни продовжувала знижуватись, рівні води залишаються близькими до мінімальних за багаторіччя.
У басейні Дніпра в середньому за місяць випало 62 мм (115 % норми). Дощі розподілялися вкрай нерівномірно як у часі, так і по території. Найбільш дощовими були 12 – 13 вересня у нижній частині басейну Дніпра до Києва та 22 – 25 вересня на всій лівобережній частині басейну: у ці дні і випала основна частка дощів за вересень.
На р. Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, у вересні спостерігалися коливання рівнів води з подальшим зниженням до кінця місяця. В цілому за місяць рівень води на водпосту м. Чорнобиль спав на 2 см, а середньомісячна витрата води становила 65,9 м3/с.
За даними спостережень ДСП «Екоцентр», концентрація сумарної активності 137Cs у воді р. Прип’ять в створі м. Чорнобиля у вересні була на 30 % меншою від попереднього місяця і становила в середньому в розчиненому стані 10,9 Бк/м3, на завислих наносах 8,1 Бк/м3. Концентрація активності 90Sr зросла у 1,5 рази і становила в середньому 80,6 Бк/м3.
У верхній течії Дніпра протягом місяця спостерігалося повільне підвищення рівня води зі збільшенням витрати від 189 м³/с (1 вересня) до 222 м³/с (30 вересня).
Дощі, що випали у третій декаді вересня, зумовили підвищення рівнів води і на річках водозбору Десни в межах країни загалом на 4 – 22 см, проте збільшення водності Десни до кінця вересня було несуттєвим.
У воді Верхнього Дніпра (с. Загатка) та Десни (м. Чернігів) концентрації радіонуклідів залишалися в цілому близькими до рівня попереднього місяця.
Концентрація активності 90Sr у верхній течії Дніпра становила 5,0 Бк/м3; концентрація активності 137Cs була 1,95 Бк/м3 у розчині та 0,63 Бк/м3 у зависі.
У деснянській воді у створі м. Чернігів активність 90Sr дорівнювала 5,7 Бк/м3, активність 137Cs у розчиненому стані була 1,31 Бк/м3, на завислих наносах 0,09 Бк/м3.
Приплив води до Київського водосховища протягом вересня в середньому становив 284 м3/с (47 % норми), бічний до Канівського водосховища (за рахунок Десни) 90 м3/с (55 % норми).
Концентрація активності 90Sr у воді водосховищ у вересні коливалась у межах ± 10 % відносно показників серпня і становила в районі верхнього б’єфу Київської ГЕС 46,6 Бк/м3, у верхній частині Канівського водосховища в створі Києва 42,5 Бк/м3.
Активність розчиненого 137Cs у воді Київського водосховища у вересні становила 8,60 Бк/м3, активність 137Cs асоційованого із завислими наносами була 4,13 Бк/м3, що у сумі удвічі менше, ніж у попередньому місяці. У Канівському водосховищі сумарна концентрація 137Cs залишалась близькою до рівня серпня і становила 11,12 Бк/м3 у розчині та 5,99 Бк/м3 у зависі.
На р. Південний Буг та його притоках добові коливання рівнів води становили 2 –19 см, а на окремих зарегульованих ділянках 0,2 – 0,3 м, без негативних наслідків. На Південному Бузі спостерігалося маловоддя з водністю 7 – 19 % місячної норми.
Концентрація активності 90Sr в районі м. Миколаїв становила 9,2 Бк/м3, концентрація активності 137Cs у розчиненому стані дорівнювала 2,82 Бк/м3, на завислих наносах 0,06 Бк/м3.
Протягом першої-другої декад вересня на українській ділянці Дунаю продовжувалось повільне зниження рівнів води, загалом на 20 см до найнижчих відміток за багаторіччя. У третій декаді відбулось підвищення рівнів води на 20 – 25 см. Середньомісячна витрата води в Ізмаїлі у вересні порівняно з серпнем зменшилась на 6 % і становила 1010 м3/с (40 % норми).
Концентрація 90Sr у дунайській воді в районі Ізмаїла становила 8,1 Бк/м3. Активність 137Cs в розчиненому стані була 0,03 Бк/м3, на завислих наносах 1,03 Бк/м3.
Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у вересні 2026 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дунаю не виявлено.
РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 08-00 годину 04 листопада 2026 року
Відділ радіаційно-екологічного контролю Голянда Сергій Іванович (044) 525 69 21
Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для оброблення зрослої кількості проб у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, враховуючи суттєве збільшення обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 р. на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.
Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В., Гірій В.А., Скаржинська І.В.
Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.
За період свого існування відділ зібрав, проаналізував та систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.
На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:
- збирання, аналіз, оцінювання якості, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;
- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;
- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного середовища;
- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.
До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).
У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:
- начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
- начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
- завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;
а також інші досвідчені спеціалісти, серед них радіологи ЛРКП Юрко Л.М., Колмакова З.М., хімік ЛРХ Смірнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.
Очолює відділ Голянда Сергій Іванович, контактний телефон 525 69 21.
